У добу панування електронних видань і стрімкого зростання продажів літератури в інтернеті майбутнє традиційних книжкових магазинів опинилося під загрозою. Конкурувати з онлайн-майданчиками, де доступні тисячі книжок різних авторів і видавництв, виявилося непросто. Адже на відміну від книгарень, інтернет-торгівлю не обтяжують податки, витрати на оренду чи комунальні платежі, а система розрахунків із авторами працює за іншими принципами.
Попри всі труднощі, книгарні все ж зберігають своє місце. І в Україні, і за кордоном вони залишаються осередками живого слова, де читач може погортати друковану книжку, оцінити якість видання та відчути запах свіжої фарби. Це особлива атмосфера, яку не здатен відтворити інтернет.
Проте кількість таких магазинів у Києві суттєво зменшилася у порівнянні з першими роками незалежності. Причини різні: приватизація, маніпуляції з державним майном, рейдерські захоплення та перепродаж приміщень за заниженими цінами. У центрі столиці закриття книгарень викликало обурення громадськості, а на околицях відбувалося тихо й непомітно.
Серед втрачених точок продажу — крамниця №52 біля Дарницької площі, спеціалізовані магазини наукової та медичної літератури, популярні свого часу «Знання» і «Пропагандист» на Хрещатику. Багато хто з киян і досі згадує їх як культурні осередки своїх районів.
Особливої уваги заслуговує книгарня «Наукова думка» на вулиці Михайла Грушевського. Відкрита ще у 1950 році, вона була однією з найбільших у світі наукових книгозбірень. Сьогодні ж крамниця нагадує тінь самої себе: порожні зали, мінімальний персонал і частково віддане в оренду приміщення. Продавчиня з сумом визнає, що відвідувачів майже немає, а майбутнє магазину під питанням.
Асортимент «Наукової думки» зберігає унікальні видання: книги києвознавця Дмитра Малакова, альбоми малюнків Марії Примаченко, видання «Наш герб» вартістю 3,5 тисячі гривень, а також твори відомих українських авторів — від Ліни Костенко до Сергія Жадана. Проте покупців стає дедалі менше.
Водночас нове покоління книгарень, як-от «Сенс» на Хрещатику чи «Сяйво книги» на Великій Васильківській, намагається поєднувати книжкову торгівлю з кафе, мистецькими заходами та лекторіями. Такий формат приваблює молодь і дозволяє книгарням залишатися конкурентними.
Консультанти «Сенсу» відзначають, що особливим попитом користуються книги Ілларіона Павлюка, Артема Чеха, а також романи Юрія Іздрика й Анастасії Левкової. У топі продажів опинилися й міжнародні бестселери — наприклад, «Мовчазна пацієнтка» Алекса Майклідіса та навіть поетична збірка Василя Симоненка.
У Києві працюють і великі мережеві книгарні, як-от «Є», де проводять презентації, лекції та літературні вечори. Проте письменники відзначають проблему — українська література часто представлена скромно, поступаючись перекладним виданням. Автор Володимир Даниленко наголошує на необхідності квотування українських книжок, як це свого часу зробили з музикою. Письменник і кінознавець Володимир Сердюк, своєю чергою, впевнений, що попит на українське слово все одно збережеться, адже автори продовжуватимуть творити нові тексти.
