Центральний залізничний вокзал Києва – один із найвпізнаваніших транспортних вузлів столиці, який щодня працює на перетині історії та сучасної мобільності. Його знають як Київ-Пасажирський, але не всі пам’ятають, що цей комплекс виростав через війни, пожежі та кілька великих перебудов.
Вокзал розташований у центрі міста, на Вокзальній площі. За адміністративним поділом він належить до Солом’янського району, хоча територія комплексу межує і з Шевченківським. Локація має й стару топоніміку – історичну назву Паньківщина.
Початок будівництва
Першу Київську залізничну станцію збудували у 1868-1870 роках. Вона постала в долині річки Либідь, на місці знесених солдатських поселень.
Тодішній вокзал був двоповерховим, викладеним із жовтої цегли та витриманим у давньоанглійському готичному стилі. Довжина будівлі становила 133 метри – трохи менше, ніж пасажирська платформа, яка простягалася на 144 метри.
Інтер’єр теж віддзеркалював епоху. Для “найвищих осіб” передбачалися спеціальні, розкішні приміщення, тоді як пасажирів третього класу приймали брудні й тісні зали очікування.
Наприкінці серпня 1877 року будівлю охопила сильна пожежа. Споруду відновили і водночас реконструювали, а вже у 1894 році до вокзалу проклали перше трамвайне сполучення.
Триєдині споруди
Сьогодні станція Київ-Пасажирський – це не одна будівля, а комплекс одразу з трьох вокзалів:
- Центральний вокзал
- Приміський вокзал
- Південний вокзал
Усі вони обслуговують як внутрішні, так і міжнародні маршрути, що проходять через Київ. Від Приміського вокзалу щогодини вирушають регіональні поїзди у напрямку Жмеринки, Козятина, Коростеня, Рівного, Фастова, Шепетівки, а також приміські – у бік Гребінок, Ніжина, Миронівки.
Окрім того, до станції належать локомотивне і вагонне депо та вагонна дільниця.
Головна будівля
На початку ХХ століття старий вокзал уже не витримував зростання пасажиропотоку. Будівлю розібрали і підготували проєкт нового комплексу, який передбачав два вокзали, з’єднані у формі літери “Н”. Цю ідею втілили набагато пізніше – у 2001 році, коли збудували Південний вокзал.
Нову будівлю Центрального вокзалу звели у 1927-1932 роках. Над проєктом працювали архітектори Олександр Вербицький та Павло Альош. Вокзал виконали у стилі українського бароко з елементами конструктивізму.
Війни
Проєкт початку ХХ століття мав передбачати романські форми головного корпусу, але реалізувати задум не вдалося – встигли лише закласти фундамент, після чого почалася Перша світова війна. До ідеї капітальної споруди повернулися вже в середині 20-х років.
У 1936 році до Центрального вокзалу проклали тролейбусну лінію. Під час Другої світової війни будівля була частково зруйнована, однак у 1945-1949 роках вокзал відновили.
Далі комплекс розширювався. У 1954 році збудували Приміський вокзал, а також проклали підземні тунелі, які з’єднали Привокзальну площу з вокзалом та виходами до платформ.
Сучасність
Наприкінці 60-х років над першою платформою з’явився навіс. Перед Олімпіадою-80 реконструювали головний вестибюль Центрального вокзалу та залу депутатів Верховної Ради України.
Капітальна реконструкція відбулася у 2001 році. Тоді ж за рекордні пів року збудували Південний вокзал і з’єднали його з Центральним пішохідним переходом – конкорсом, який проходить над коліями. Між сходами, що ведуть до конкорса, встановили ескалатор, а на площі напроти Південного вокзалу спорудили церкву у трансформованих по-сучасному давньоруських формах.
Південний вокзал
Ідея Південного вокзалу народилася ще на початку минулого століття – перший проєкт датований 1903 роком. За радянських часів будівництво не стартувало, хоча його неодноразово планували. Реалізувати задум вдалося лише у 2001 році після реконструкції вокзального комплексу.
Для цього перебудували платформи, реконструювали Центральний вокзал і Вокзальну площу, підземні пішохідні тунелі, а також розширили пішохідну галерею над коліями, що поєднала обидві будівлі. Від початку проєктування до введення в експлуатацію минуло 175 днів.
Повномасштабне вторгнення
На початку повномасштабного вторгнення через пошкодження контактної мережі внаслідок ракетних обстрілів пасажирські поїзди з Центрального вокзалу вирушали з тривалими затримками.
3 березня 2022 року падіння уламків ворожої ракети спричинило незначні пошкодження будівлі Південного вокзалу. А 10 жовтня 2022 року під час масованого ракетного обстрілу постраждала і головна будівля Центрального вокзалу – вибухова хвиля пошкодила вікна.
Вокзал при цьому не припиняв роботи. Висадка та посадка пасажирів здійснювалися через західний та східний підземні переходи, які одночасно використовувалися як укриття.
«Залізні» досягнення
Нині загальна площа Центрального залізничного вокзалу становить 407 тис. кв м. У 2014 році пасажиропотік оцінювали у 6,3 мільйона осіб на рік. А вже у 2018 році вокзал став найзавантаженішим в Україні – у далекому сполученні він обслужив 23,4 мільйона пасажирів, із 11,6 мільйонами висадок і 11,7 мільйонами посадок.
У середині вересня 2024 року Центральний залізничний вокзал Києва отримав статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Музей просто неба
З 2011 року на станції Київ-Пасажирський, поблизу 14-ї колії, працює музей залізничної техніки. Експозицію розміщено просто неба – відвідувачі можуть побачити паротяги, тепло- та електровози, вагони різних моделей і років випуску, а також інші зразки рухомого залізничного транспорту і колійного обладнання.
Чекає на повернення українців
У листопаді 2024 року на Центральному залізничному вокзалі встановили бронзову мініскульптуру “Повернення додому”. Вона присвячена українцям, які після початку повномасштабного вторгнення були змушені залишити свої домівки, а персонажі композиції створені на основі реальних образів.
Для Києва цей вокзал давно не лише про рейси та розклад. Це місце, де історія міста читається в цеглі, переходах, платформах і людських маршрутах, що знову й знову сходяться на Вокзальній площі.
