У самому центрі столиці стоїть театральна будівля, що мала б бути культурною гордістю міста. Натомість Київська мала опера вже багато років перебуває у стані, який важко назвати гідним для пам’ятки архітектури та мистецького простору столиці.
Будівля на Дегтярівській, 5 руйнується, театру бракує фінансування, трупи і перспектив. Попри статус аварійної споруди та довгу історію занепаду, міська влада з року в рік не знаходить коштів на капітальний ремонт. Водночас фінансові ресурси Києва регулярно спрямовують на інші проєкти, які викликають питання щодо пріоритетності.
Стан будівлі – критичний, а ремонтів нема
Департамент культури КМДА повідомив, що з початку повномасштабної війни гроші на ремонтно-реставраційні роботи не виділялися. Аргумент один – війна змусила відмовитися від фінансування культурно-мистецьких проєктів. Але за цим формулюванням ховається жорстка реальність: головна театральна будівля Малої опери продовжує руйнуватися.
Попри те, що заклад внесений до переліку аварійних, структурних змін не відбувається. Хоч у Стратегічному плані діяльності на 2023 – 2025 роки чітко прописано, що споруда вимагає термінового капремонту, включно із заміною механічного й світлового сценічного обладнання.
Тим часом міська влада у 2022 році публічно заявляла про підтримку культурних закладів, які постраждали від російських ударів. Тоді мер Віталій Кличко наголошував, що, незважаючи на пошкодження, установи культури “продовжують працювати і зміцнювати спільну віру в перемогу”. Та фактичний стан Малої опери цьому твердженню суперечить.
Гроші є – але не для опери
У річних бюджетах столиці регулярно з’являються витрати на проєкти, які складно назвати нагальними. Дослідження, соцопитування, капремонти скверів – на це ресурси знаходяться навіть у воєнний час.
- У червні міський бюджет виділив 798 тисяч гривень на соціологічне дослідження медіаграмотності киян.
- Цієї осені 8 мільйонів 314 тисяч гривень спрямували на капремонт скверу на Берестейському проспекті.
На тлі цих витрат з’являється питання: чому для Київської малої опери коштів не вистачає роками?
Історія, яку не дають продовжити
Мала опера мала шанс стати унікальним театральним простором. Її створення ініціювала легендарна співачка, Народна артистка України Євгенія Мірошниченко. У 2005 році вона планувала поставити тут Моцартову “Чарівну флейту”, “Соломію” Штрауса, “Дейдамію” Генделя. Але амбітні плани зупинялися через бюрократію.
Роки поспіль проєкт блокували команди різних мерів: то не давали землю, то гальмували фінансування. Навіть сьогодні тривають судові суперечки за частину земельної ділянки.
У результаті Мала опера опинилася у становищі закладу, який ніби мешкає в приймах: існує, але розвиватися не може.
Фінансування є, але воно “на виживання”
У 2025 році театру передбачили фінансування в обсязі 2 мільйони 781 тисячу гривень. Це – загальний фонд, у якому передбачено оплату зарплат, комунальних послуг та усунення аварійних пошкоджень після обстрілів.
Станом на 4 листопада театр отримав 1 мільйон 919 тисяч гривень. У штаті – лише 12 людей. Про повноцінну творчу діяльність не йдеться.
Проєкт реконструкції існує – грошей немає
У планах реставрації передбачено створення сучасного культурного центру з двома концертними залами.
- Велика концертна зала на 300 місць із глибинною сценою та технічним оснащенням, включно з балконом на додаткову сотню глядачів.
- Мала зала на першому поверсі, адаптована для людей з інвалідністю та доповнена лаунж-зоною.
- Відновлення історичних фасадів та інтер’єрів.
- Створення безбар’єрного та мультифункціонального простору.
Однак усе це залишається лише в описах. Жодної гривні з бюджету на реалізацію проєкту досі не виділено.
Трупа, якої нема, і обговорення, яке триває роками
Окреме питання – театральна трупа. Її досі не створили. У відповіді на журналістський запит директор Департаменту культури Сергій Анжияк пояснив, що формування трупи “активно обговорюється”.
“Це питання потребує врахування низки зовнішніх організаційних, фінансових та кадрових аспектів та наразі перебуває у стадії обговорення і вирішення. Водночас, ураховуючи ситуацію, питання щодо формування трупи театру остаточно буде вирішуватися після завершення дії воєнного стану”.
Фактично це означає, що процес може затягнутися на невизначений термін. Хоча в Києві не бракує талановитих акторів, і створення колективу навряд чи є нездоланною проблемою. Та поки що відповідь лишається туманною, а театр – без артистів.
Багато слів про культуру – але мало справ
Попри відсутність реальних дій, у міській владі продовжують говорити про важливість мистецтва. Нещодавно заступниця голови КМДА Ганна Старостенко заявила, що культура і мистецтво нині –
“про наш дух, нашу ідентичність, нашу духовну зброю”.
Вона також підкреслила: “культурний простір – це також поле бою, а потужна культурна політика – необхідна передумова нашої перемоги”.
Та якщо це справді поле бою, то Київська мала опера сьогодні стоїть на ньому беззахисною. І без ресурсів. І без майбутнього.
Кияни мають право на культурні інституції, які не просто зберігаються в документах, а реально працюють. Але поки що Мала опера залишається символом того, як нескінченні обговорення та відсутність рішень можуть поховати цілу мистецьку ідею.
