Частина київських депутатів дедалі частіше використовує соціальні мережі як інструмент для демонстрації власної “турботи” про громаду. Попри те, що йдеться про проєкти, реалізовані за кошти міського бюджету, у публічних дописах наголос робиться переважно на персональних заслугах політиків.
Аналіз активності обранців у Facebook показує: від звітів про ремонтні роботи до фото з місць ракетних ударів — усе подається як особистий внесок депутата, навіть у випадках, коли його реальна роль мінімальна або консультативна.
Піар на трагедіях та бюджетних закупівлях
Одним із найпомітніших прикладів є численні дописи представників фракції «УДАР». Щомісяця соцмережі наповнюються повідомленнями про те, як міський голова Віталій Кличко нібито «передав» чергову партію безпілотників військовим. При цьому часто оминається факт: фінансування здійснюється з міського бюджету, а реальна функція мера у таких поїздках переважно зводиться до представницької.
Водночас у місті залишаються невирішені питання, зокрема щодо відбудови будинків, пошкоджених обстрілами. Але “ефектними” дописами в соцмережах займалися б охочіше, ніж рутинною роботою, яка не дає швидкого медійного результату.
Кейс інспекцій та розмитих ролей депутатів
Не менш показовими є історії так званих депутатських інспекцій. Депутат Володимир Гончаров, наприклад, детально описав у Facebook перевірку укриття на Урлівській, 14. У своєму дописі він підкреслив роботу мешканців, підрядників і громади, однак про власну роль у процесі майже не згадав.
“Роботи виконуються завдяки спільним зусиллям мешканців, підрядників та активної громади”, — зазначив депутат.
Питання — а в чому ж саме полягала інспекційна функція самого обранця — лишилося без відповіді.
Інший депутат, Віктор Грушко, звітував про ліквідацію наслідків обстрілу, детально описуючи, з ким розмовляв телефоном та які служби були присутні на місці. Ці повідомлення викликали хвилю критики у коментарях.
“А чому ви не пишете, що всю роботу виконано працівниками КП? Ви тільки прийшли та пофотографувались”, — написала одна з користувачок.
Грушко не погодився з такими зауваженнями та наголосив, що виконує значну роботу, однак дискусія висвітлила проблему: громада дедалі гостріше реагує на піар замість дій.
Публічність заради публічності
Приклади, коли депутати висвітлюють навіть другорядні питання, лише збільшують скепсис. Богдан Чорній, керівник Київського інвестиційного агентства, активно розповідає у соцмережах про свою участь у вирішенні питання безпритульних собак на околиці міста. Це викликає як підтримку, так і іронічні коментарі на кшталт:
“Якою ж дрібнотою займається депутат. А може йому варто поїхати в Суми або Запоріжжя для порівняння?”
Попри публічну активність щодо локальних проблем, депутат не пояснює, які інвестиції місто залучило останніми роками, попри свою ключову посаду.
Тематика культури: багато слів, мало відповідей
Депутатка і заступниця голови КМДА Ганна Старостенко також регулярно висвітлює у Facebook питання культурної спадщини. Вона наголошує на необхідності комплексного підходу та співпраці між усіма стейкхолдерами.
“Сьогодні, як ніколи, нам потрібна цілісна система — з чіткими правилами, дієвими механізмами та реальною взаємодією”, — заявила вона.
Водночас постає закономірне питання: чому така система досі не створена? Адже керівництво міста має для цього повноваження вже понад десять років. І тим часом Київ втратив десятки історичних будівель.
Цей дисбаланс між словом і дією — одна з головних причин зростання недовіри до публічної риторики політиків у соцмережах.
Київська громада очікує не звітів заради лайків, а реальної роботи та відкритих відповідей на ключові питання розвитку міста.
