У столиці чимало місцин, про чиї цікаві історії знають не всі. Київ поділений на десять адміністративних районів, і кожен із них – мов окреме містечко зі своїми легендами, традиціями та знаковими локаціями.
«Каштан NEWS» продовжує нагадувати про київські куточки з характером. Раніше ми говорили про Мишоловку, Звіринець, Батиєву, Лису і Чорну гори, Черепанову гору, Корчувате, Феофанію, Іподром, «Експоцентр», музей у Пирогові, Теремки, Голосіївський парк, Байкове кладовище, Китаївську пустинь, Жуків острів тощо.
Сьогодні – про етнографічний музей під відкритим небом «Мамаєва Слобода».
Розташування
Просвітницький музей живої історії, що відтворює архітектурний ансамбль Наддніпрянщини XVIII століття, розміщений у Солом’янському районі – на вулиці Михайла Донця, у парку Відрадний, за якихось сім кілометрів від центру. Експозиція займає 9,2 га навколо історичного урочища, де бере початок річка Либідь.
Понад триста років тому ці землі належали Михайлівському Золотоверхому монастирю. Саме тут, приблизно на місці теперішньої Слободи, стояла монастирська пасіка.
Історія створення
Поштовхом до появи «Мамаєвої Слободи» стала реєстрація Центру «Козак Мамай» у липні 1990 року. Проєкт замислювали як тематичний дендропарк, що відтворює українську архітектуру, побут і культуру доби козацтва. Під нинішньою назвою музей прийняв перших відвідувачів у 2009 році.
Назва «Слобода» відсилає до козацьких поселень і водночас вшановує народного героя – козака Мамая.
Що є в Слободі
Ансамбль налічує 98 об’єктів. Його домінанта – триповерхова дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці з окремою дзвіницею, збудованою за козацькою традицією – подібні стояли на Січі за часів гетьманства Богдана Хмельницького.
Неподалік, посеред невеликого поля, постав вітряк – символ мирного хліборобського життя. Далі, над двома озерами, вкритими очеретом, лілеями та лататтям, розміщені садиби титаря, козаків-джур, козацького старшини, коваля з кузнею, гончаря з майстернею, ворожки, а також шинок єврея-крамаря. Є пасіка, ще два млини та водяний млин.
Кожна садиба – це комплекс із господарських споруд: комори, повітки, льохи, стайні, клуні, хліви, возівні тощо. Завершує панораму базарний майдан, управа та козацька залога – традиційний образ українського містечка.
Не тільки музей
«Мамаєва Слобода» – це живий простір під відкритим небом, що за духом подібний до Пирогова. Тут об’єкти використовують так, аби максимально наблизити їх до первісного призначення – з інтерактивом і без «скляних ковпаків». Кожен охочий може долучитися до подій, покликаних популяризувати самобутні традиції, звичаї, обряди і призабуті ремесла, зокрема козацькі.
Що відбувається в Слободі
До повномасштабного вторгнення тут вирували святкові ярмарки, народні гуляння та тематичні фестивалі. Зараз продовжують проводити інтерактивні екскурсії та майстер-класи з народних ремесел.
Гостей частують автентичною кухнею – зі старшинським, міщанським, селянським та козацьким меню. Це нагода скуштувати страви, що зберігають смак традиції.
Країна мрій
Довгий час візитівкою локації був етнофестиваль «Країна мрій» Олега Скрипки – узимку та на Івана Купала. Незмінна умова виступів – тільки наживо, без фонограм.
За часів президентства Віктора Януковича фестиваль занепав, однак після його втечі почав відроджуватися. Повномасштабна війна загальмувала активну фазу, та торік 20-річчя «Країни мрій» відзначили вже у Національному ботсаду ім. М. М. Гришка.
«Слобідські» колотнечі
Як і кожна жива інституція, Слобода переживала скандали. Частина відвідувачів нарікала на догляд – зачинені хати, відсутність тварин, що псувало враження від побаченого порівняно з промо-фото.
У березні 2021 року спалахнула історія довкола нібито неналежних умов утримання коней і смерті коня Щигля – згодом з’ясувалося, що тварина загинула від вірусу. Публічно пролунала і тема фінансових труднощів – падіння відвідуваності, зростання витрат на утримання, через що частину корів довелося продати.
Попри це, відвідувачі відзначають змістовні екскурсії, атмосферні локації й роботу гідів. Псують краєвид хіба що нові висотки, які стискають Слободу з усіх боків і нагадують – забудова дісталася й цієї колись майже дикої оази.
Як дістатися
Якщо хочете побачити все на власні очі – обирайте тролейбус № 27, автобуси № 2, 69, маршрутні таксі № 201, 411, 433, 442Д, 820 або ж вирушайте приватним транспортом за навігатором. Дорога від центру – лічені хвилини, а на місці чекає занурення в козацьку добу просто серед сучасного міста.
