Шостий апеляційний адміністративний суд відхилив вимогу власника садиби на вулиці Набережно-Хрещатицькій, 13-Б щодо скасування статусу будівлі як пам’ятки історії місцевого значення. Ця одноповерхова кам’яниця залишається останнім збереженим фрагментом ранньої забудови київської набережної. Хоча рішення суду можна назвати важливим кроком для захисту культурної спадщини столиці, небезпека втрати унікального об’єкта, як і раніше, зберігається.
Ми розбираємося, що відбувається довкола цієї історичної садиби.
Садиба Бубнова, розташована у межах території Історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», є частиною Центрального історичного ареалу міста та входить до охоронного ландшафту «Історичний ландшафт Київських гір та долини р. Дніпро». Водночас вона знаходиться в межах археологічної пам’ятки місцевого значення «Культурний шар Подолу» ІХ-ХVІІІ століть, що надає їй додаткової цінності.
Колись на цьому місці працювали майстерні річкового порту. У липні 1812 року ділянка перейшла у власність купця Михайла Бубнова, який через десять років звів на ній кам’яницю та облаштував лазні. Після 1884 року частину садиби переобладнали під житлові приміщення та торгові лавки. У період з 1894 до 1902 року тут діяла єврейська молитовня. Інші будівлі набережної були знищені великою пожежею 1911 року, тож ця садиба стала єдиним вцілілим зразком забудови тієї епохи.
У радянські часи тут знову розмістили майстерні річкового порту. З проголошенням Незалежності України будівлю зайняв один із підрозділів «Київенерго». Як згадує пам’яткоохоронець Дмитро Перов, саме борги цього підрозділу стали передумовою подальших подій. П’ять років несплачених комунальних платежів завершилися рішенням суду про примусове стягнення боргів. Зрештою компанія, пов’язана з тодішнім міністром палива та енергетики Іваном Плачковим, викупила борги та отримала контроль над приміщенням.
Новий власник довго не проявляв активності. Приміщення здавалися в оренду, і ситуація залишалася стабільною до весни 2023 року. Проте вже у липні навколо будівлі встановили масивний будівельний паркан і повісили паспорт об’єкта, де зазначалося, що одноповерхову садибу планують перетворити на дев’ятиповерховий готельно-офісний комплекс.
Як наголошує Перов, ситуація нагадує типову для Києва схему, коли під виглядом «реконструкції» проводиться повне знесення будівлі та зведення нової споруди із суттєвим збільшенням висотності. На щастя, у вересні 2023 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА встиг внести садибу до списку історичних пам’яток Києва. Але після цього власник почав демонтаж елементів будівлі, посилаючись на документ з БТІ, який нібито свідчив про відсутність охоронного статусу.
Унаслідок втручання прокуратури відкрили кримінальне провадження за фактом пошкодження або руйнування об’єкта культурної спадщини, а суд ухвалив рішення про арешт майна. Будівля з частково розібраним дахом простояла в такому стані до 2024 року, витримавши опади, мороз та вітер.
Попри це, власник подав позов про скасування охоронного статусу з вимогою виключити садибу зі списку пам’яток. Суд першої інстанції відмовив ТОВ «Корпоративні рішення ЛТД». А минулого тижня цю позицію підтримав і апеляційний суд, залишивши ухвалу без змін.
Таким чином, рішення Департаменту охорони культурної спадщини КМДА залишається чинним. Проте активісти не вважають, що загроза минула. За словами Дмитра Перова, власник, ймовірно, подасть касаційну скаргу. А також може скористатися можливістю звернутися до Міністерства культури України із вимогою дати оцінку доцільності внесення садиби до Державного реєстру пам’яток.
Перов застерігає, що якщо міністерство не знайде достатніх критеріїв для включення будівлі до державного реєстру, то її можуть автоматично виключити з місцевого переліку. Подібні випадки вже траплялися, тож активіст висловлює стриманий оптимізм і готується до подальшої боротьби за збереження садиби Бубнова.
