Родинне управління в органах влади Києва вже давно стало традицією, яка передається з покоління в покоління. Здавалося б, обіцянки змінити цю систему лунали від найвищих чиновників, але реалії залишаються незмінними.
Про проблеми ручного управління та вплив «сімейних квот» на розподіл посад відверто заявляв і Віталій Кличко під час виборчої кампанії. Саме тоді він говорив про необхідність переходу від кулуарних домовленостей до прозорої системної політики. Втім, навіть ці заяви не змогли змінити глибоко вкорінену модель розподілу владних повноважень у столиці.
Роки йдуть, але призначення на керівні посади й досі нерідко супроводжуються класичним запитанням: «Ви від кого?». Ця практика неодноразово приводила до скандалів, які ставали надбанням громадськості.
Яскравий приклад — Михайло Кучук, який у 2011 році став заступником голови КМДА, отримавши під контроль одразу кілька привабливих напрямків міського господарства, серед яких архітектура та будівництво. Про впливовість Кучука подейкували як в Одесі, так і в Києві. За його спиною закріпилося прізвисько “Міша 20 відсотків”, що натякало на системні «відкати» при розподілі міських підрядів.
Згодом Кучук опинився у розшуку за підозрою у створенні організованої злочинної групи та отриманні хабарів. Але його історія — лише одна зі складових великої картини «сімейних домовленостей» у столичному менеджменті.
Схожа схема діяла й в інших галузях міста. Керівництво транспортною інфраструктурою отримував менеджер із сімейними зв’язками в Харкові. В апараті КМДА працювали друзі впливових фігур з адміністрації Президента Януковича, а рекламна галузь контролювалася родичами тієї ж команди.
Навіть ключові комунальні підприємства не уникли цього явища. Так, у 2009 році КП «Київдорсервіс» очолила Анаіт Закян, яка раніше працювала у торговельній сфері. Призначення відбулося не без участі її особистих знайомств — у медіа стверджували, що вона приятелювала з ексдружиною Леоніда Черновецького. В результаті сотні мільйонів бюджетних коштів пішли на проєкти, які так і не були впроваджені, а сама Закян згодом потрапила у розшук.
Зелена галузь також не стала винятком. У 2010 році першим заступником гендиректора «Київзеленбуду» був Олег Лукаш. Кар’єра його розвивалася стрімко, поки не зацікавила правоохоронців: його звинуватили у махінаціях із закупівлею саджанців на 23,4 млн грн. Олега Лукаша оголосили в розшук, справа отримала широкий розголос.
Минуло понад десять років, і тепер у кріслі першого заступника гендиректора «Київзеленбуду» знову сидить Лукаш — тільки вже Олексій Олегович, син того самого Олега Лукаша. Нове призначення відбулося 29 серпня 2024 року. До цього Олексій працював у комунальному підприємстві з утримання зелених насаджень Солом’янського району Києва.
За інформацією з інсайдерських джерел, Олексій Лукаш не просто випадкова людина у системі — він напряму продовжує справу батька. Навіть робочий кабінет перейшов йому у спадок. Своєрідний символ непорушності родинних схем у столичній владі, незважаючи на гучні заяви мера про боротьбу з «родинним» підходом до управління міським майном і землею.
У структурі «Київзеленбуду» протягом років діяли відпрацьовані корупційні моделі. За даними правоохоронців, організована група у складі керівництва підприємства систематично вимагала від підприємців відсотки за виграні тендери — суми доходили до 15 відсотків від бюджету проекту.
Наразі у поле зору слідчих потрапили генеральний директор «Київзеленбуду» Юрій Бахмат, його перший заступник Олексій Лукаш та заступник начальника управління капітальних вкладень Олександр Гора. Всі вони підозрюються у причетності до багаторічної корупційної схеми, яка дозволяла обраним контролювати розподіл коштів у зеленій галузі столиці.
Родинний принцип у кадровій політиці Києва залишається незмінним. І поки на словах ведеться боротьба з корупцією, на практиці ключові посади продовжують розподілятися «за сімейною квотою».
