Український фронт вступає у черговий складний період. В умовах ескалації обстрілів та наступу ворога, Збройні сили та держава шукають рішення — як у технологіях, так і в управлінні. Військовий оглядач Василь Пехньо у розмові з Мариною Клим окреслив головні болючі точки та нові горизонти боротьби.
Зима, що минула, залишила по собі криваві штурми і втрати. Злам року, як і раніше, став часом тяжких випробувань для оборонців. Росія тисне, кидаючи у бій хвилі піхоти — не шкодуючи людей, не рахується із втратами. Але український фронт тримається — попри перевагу противника, ЗСУ стримують просування ворога, хоча й зізнаються: криза з особовим складом і потреба у мобілізації нікуди не зникли.
“Навіть із перевагою противника ми не відступили до Запоріжжя, і це вже добрий знак. Хоча ворог все одно просувається”, — наголошує Пехньо.
За словами оглядача, нині командування працює у режимі постійної адаптації — симетричними й асиметричними методами. Лінія фронту — це баланс між втратами і опором. Призначення у військовому та безпековому секторі мають дати відповідь на нові виклики. Окрема увага до Михайла Федорова — від нього очікують прориву у технологізації війни, а саме у сфері дронів і автоматизації.
Нові задачі та зміна фокусу
Одна з амбітних цілей — вивести втрати ворога до 50–60 тисяч на місяць. Саме так Україна сподівається зупинити російську мобілізацію, зробити просування неможливим. В цьому плані ставка — на дрони. Саме вони, як зазначає Пехньо, нині знищують до 85% противника на полі бою.
- Збільшення кількості підготовлених операторів БПЛА.
- Створення спеціальних підрозділів для боротьби з ворожими дронами.
- Розвиток технологій, які дозволять одному пілоту керувати роєм дронів.
Але технологічна перевага — це не лише питання виробництва дронів, а й менеджменту, логістики, вчасного забезпечення фронту найновішими засобами. Програми децентралізації закупівель та розвиток оборонних агенцій — це ті процеси, які дозволяють реагувати швидше та ефективніше.
“Війна — це логістика. Якщо ці процеси будуть злагоджені, ми зможемо завдавати ворогу ще більших втрат”, — переконаний Пехньо.
Поле бою: роботи, дрони і пошук нових рішень
Технологічна гонка триває. Противник впроваджує нові рішення — обволокно, малогабаритні РЛС, вдосконалені “шахеди”. Українська сторона у відповідь модернізує оборону, розробляє наземні роботизовані комплекси для логістики, евакуації та інженерних задач. Сапери, постачальники, навіть медики на передовій все частіше покладаються на машини та дрони.
Втім, класична піхота все ще залишається необхідною. Коли дрони не літають через погоду, війна повертається до звичних методів — з усіма її ризиками та викликами.
Критичні напрямки та ризики
Донеччина, Запорізька область, Гуляйполе, Покровськ, Мирноград — саме ці райони залишаються під найбільшим тиском. На окремих ділянках противник має перевагу, але українські сили демонструють стійкість — як на півночі, так і в центрі. Контратака під Куп’янськом стала вагомим здобутком, що відкинув ворога назад.
Повітряна війна і удари по енергетиці
Останні місяці росія використовує нові тактики комбінованих ударів — сотні дронів і ракети, часто новітнього виробництва. Головна мета — критична інфраструктура, позбавлення українців світла та тепла.
“Ворог вкладає максимум ресурсів, аби повністю знищити енергетику. Ракети летять одразу з конвеєра, вони готові йти до кінця, аби залишити Київ без світла”, — зазначає оглядач.
Водночас, робота мобільних вогневих груп із протидії дронам різниться по регіонах. Київ і центр країни піддаються найбільшому тиску, тоді як західні області мають меншу кількість атак.
Білорусь: логістика і загрози
Встановлення російських ППО на білоруській території, модернізація інфраструктури для управління дронами, виробництво мікросхем — усе це свідчить про посилення ролі Білорусі у військових планах противника. Прогнози на майбутнє лишаються тривожними: експерти не виключають ескалації та нових агресивних дій проти східного флангу НАТО.
Україна, яка вже четвертий рік тримає удар, стала форпостом нової епохи війни. Її досвід і здобутки — це не лише шанс вистояти, а й привід для надії: саме тут народжуються рішення, що визначають майбутнє безпеки Європи.
