Історична споруда на Дегтярівській, 7-Б, яка понад століття була частиною київської трамвайної мережі, сьогодні опинилася на межі зникнення. Будівництво торговельно-розважального центру просувається, а пам’ятка архітектури фактично стала перешкодою для девелопера. Експерти дискутують: що втратила столиця разом із Лук’янівським депо і чи реальне його повернення.
Минуле, що формувало міський транспорт
Депо запрацювало ще 1892 року, обслуговуючи Лук’янівську лінію кінного трамвая. Адміністративну будівлю в стилі модерн звели в 1908–1909 роках. Через кілька десятиліть, у 1986 році, вона отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Проте після закриття депо у 2005 році будівля почала стрімко занепадати. У 2011 її передали інвестору, і поступово територія стала будівельним майданчиком.
ТРЦ замість транспортної інфраструктури
Проєктні рішення щодо території були затверджені ще у 2003 році. Сьогодні частина великого торговельно-розважального комплексу вже зведена, а наступна черга фактично впирається в історичну споруду. Саме вона заважає організувати повноцінний в’їзд та виїзд.
Навесні цього року робітники демонтували дах та частину мурування, знищили віконні елементи модерну. Ці дії не відповідали документації на реставрацію, але повністю перегукувалися з інтересом забудовника пришвидшити реалізацію ТРЦ.
Транспортні наслідки після закриття
До ліквідації депо воно обслуговувало ключові маршрути №14, 15 і 18. Флот складали вагони МТВ-82, а згодом Tatra T3. Після закриття вся мережа опинилася у залежності від Подільського депо та депо імені Шевченка, що позначилося на оперативності та ремонтах.
Транспортний експерт Єгор Бондаренко переконаний, що депо могло б залишитися важливим вузлом для міста.
“Лукʼянівська-Відрадівська трамвайна мережа була б більш самостійною, а рухомий склад маршрутів №14, 15, 18 можна було поступово оновлювати, не оглядаючись на стан інших депо”.
Він додає: у разі поломок на центральних вулицях не довелося б переганяти вагони через пів Києва, а частина маршрутів могла б розвертатися на Лук’янівці.
Нереалізовані ідеї
Бондаренко також нагадує: свого часу можна було збудувати службову гілку до перехрестя вулиць Коперника і Дмитрівської, використавши вже наявні колії. Сьогодні це фактично заблоковано конструкціями майбутнього ТРЦ.
Свою позицію висловлюють і громадські активісти. У ГО «Пасажири Києва» нагадують, що ліквідація Лук’янівського депо збіглася з перенесенням депо Шевченка і планами з’єднати Борщагівку з лінією Кисневого заводу. За цих умов обслуговування трамваїв №14 і 15 могло б бути ефективнішим, із раннішими ранковими та пізнішими вечірніми рейсами без зайвих «перепробігів».
Чи можливе повернення депо
Головне питання – чи можна відновити об’єкт, з огляду на будівельні роботи. Відповідь експертів стримана.
“Оскільки на території вже будується торговельно-розважальний центр, повернення трамвайного депо на Лукʼянівку є неможливим”, – зазначає Єгор Бондаренко.
Водночас пам’яткоохоронці наголошують: навіть окремі споруди мають культурну цінність. Сьогодні ще збереглися тяглова підстанція, приміщення для відстою вагонів і адміністративна будівля.
Дмитро Перов звертає увагу на останні події навколо об’єкта.
“Будівлю управління знову завішують риштуванням. Зазвичай це закінчується повним демонтажем і спорудженням нової. Я не маю особливих ілюзій щодо її майбутнього… Вона – під дуже великою загрозою”.
Ситуація на Лук’янівці оголює більшу проблему: місто втрачає частину транспортної історії, не отримуючи повноцінної альтернативи. А дискусія про доцільність збереження депо перетворюється на запізнілу спробу зафіксувати, що саме було втрачено.
