Повномасштабне вторгнення докорінно змінило життя киянки Тетяни Артюхової. Залишивши столицю, жінка знайшла прихисток у місті Бар, що на Вінниччині. Там вона не лише адаптувалася до нових умов, а й перетворила давнє захоплення на професійну справу, опанувавши мистецтво створення авторських аксесуарів.
Повномасштабне вторгнення докорінно змінило життя киянки Тетяни Артюхової. Залишивши столицю, жінка знайшла прихисток у місті Бар, що на Вінниччині. Там вона не лише адаптувалася до нових умов, а й перетворила давнє захоплення на професійну справу, опанувавши мистецтво створення авторських аксесуарів.
У своєму творчому арсеналі майстриня використовує широкий спектр матеріалів: від класичного бісеру та паєток до специфічних елементів, як-от канітель – тонка металева пружинка для гаптування. Для основи Тетяна обирає фетр або щільну тканину, яку обов’язково фіксує на п’яльцях. Такий підхід дозволяє працювати з надзвичайно дрібними деталями, створюючи складні візерунки, наприклад, тендітні крила комах.
“Щоб було зручно вишивати, я натягую одразу на пʼяльця, бо деталі дуже дрібні. Я на фетру буду шити, намистини візьму, канітель, ронделя кристали, паєтки, бісер. Я повторюю ось цей шматочок крильця”, – розповіла майстриня.
Технічна сторона процесу, за словами Тетяни, не є надскладною, проте вимагає неабиякої уяви. Найбільше часу займає саме підготовчий етап – пошук ідеальної композиції та кольорової гами, що можуть тривати годинами.
Наприклад, створюючи прикрасу під конкретний одяг, вона ретельно підбирає відтінки каміння та намистин. Тетяна зізнається, що процес вибору може затягнутися на 6 – 8 годин, адже кожен елемент, від стразових ланцюжків до дрібного бісеру, має посісти своє місце в гармонійному виробі.
Цікаво, що нинішнє творче життя кардинально відрізняється від минулого досвіду Тетяни. З 2012 року вона працювала у сфері енергетики, займаючись модернізацією високовольтного та гідрогенераторного обладнання на українських гідроелектростанціях. Оскільки в Бару вакансій за таким специфічним фахом не знайшлося, переселенка вирішила спробувати себе в дизайні.
“Це стратегічний об’єкт нашої енергетики. По реконструкції гідрогенераторного та електротехнічного високовольтного обладнання. Ми модернізували наші гідроелектростанції України. Працювала з 2012 року”, – розповіла про роботу на ГЕС Тетяна.
Шлях у новій професії розпочався з дистанційного навчання. Спершу Тетяна опановувала виготовлення сережок через онлайн-курси, а згодом пройшла поглиблене навчання. За три роки життя на Вінниччині її професійний багаж поповнився знаннями про понад 30 технік ручної роботи.
Серед здобутих навичок майстрині:
- класична вишивка бісером та намистинами;
- робота з канітеллю, трунцалом та склярусом;
- техніки плетіння та вишивка гладдю;
- створення брошок, підвісок, браслетів і сережок.
Сьогодні Тетяна Артюхова почувається реалізованою, адже змогла здійснити дитячу мрію про кар’єру дизайнерки. Вона не зупиняється на досягнутому і вже почала освоювати складну кутюрну вишивку, яку використовують у високій моді для оздоблення одягу вручну.
У планах майстрині – перехід від дрібних аксесуарів до великих форм. Вона прагне створювати вишукані сукні з повітряних тканин, прикрашені авторським ручним шиттям, тренуючись поки що на повсякденних речах, як-от джинси чи блузки.
Окрім професійної реалізації, творчість стала для жінки дієвим інструментом психологічного відновлення. Робота з голкою та намистинами допомогла їй подолати стрес від війни та переїзду. Тепер Тетяна допомагає іншим переселенцям, проводячи майстер-класи, де мистецтво слугує своєрідною терапією для емоційного зцілення.
У своєму творчому арсеналі майстриня використовує широкий спектр матеріалів: від класичного бісеру та паєток до специфічних елементів, як-от канітель – тонка металева пружинка для гаптування. Для основи Тетяна обирає фетр або щільну тканину, яку обов’язково фіксує на п’яльцях. Такий підхід дозволяє працювати з надзвичайно дрібними деталями, створюючи складні візерунки, наприклад, тендітні крила комах.
“Щоб було зручно вишивати, я натягую одразу на пʼяльця, бо деталі дуже дрібні. Я на фетру буду шити, намистини візьму, канітель, ронделя кристали, паєтки, бісер. Я повторюю ось цей шматочок крильця”, – розповіла майстриня.
Технічна сторона процесу, за словами Тетяни, не є надскладною, проте вимагає неабиякої уяви. Найбільше часу займає саме підготовчий етап – пошук ідеальної композиції та кольорової гами, що можуть тривати годинами.
Наприклад, створюючи прикрасу під конкретний одяг, вона ретельно підбирає відтінки каміння та намистин. Тетяна зізнається, що процес вибору може затягнутися на 6 – 8 годин, адже кожен елемент, від стразових ланцюжків до дрібного бісеру, має посісти своє місце в гармонійному виробі.
Цікаво, що нинішнє творче життя кардинально відрізняється від минулого досвіду Тетяни. З 2012 року вона працювала у сфері енергетики, займаючись модернізацією високовольтного та гідрогенераторного обладнання на українських гідроелектростанціях. Оскільки в Бару вакансій за таким специфічним фахом не знайшлося, переселенка вирішила спробувати себе в дизайні.
“Це стратегічний об’єкт нашої енергетики. По реконструкції гідрогенераторного та електротехнічного високовольтного обладнання. Ми модернізували наші гідроелектростанції України. Працювала з 2012 року”, – розповіла про роботу на ГЕС Тетяна.
Шлях у новій професії розпочався з дистанційного навчання. Спершу Тетяна опановувала виготовлення сережок через онлайн-курси, а згодом пройшла поглиблене навчання. За три роки життя на Вінниччині її професійний багаж поповнився знаннями про понад 30 технік ручної роботи.
Серед здобутих навичок майстрині:
- класична вишивка бісером та намистинами;
- робота з канітеллю, трунцалом та склярусом;
- техніки плетіння та вишивка гладдю;
- створення брошок, підвісок, браслетів і сережок.
Сьогодні Тетяна Артюхова почувається реалізованою, адже змогла здійснити дитячу мрію про кар’єру дизайнерки. Вона не зупиняється на досягнутому і вже почала освоювати складну кутюрну вишивку, яку використовують у високій моді для оздоблення одягу вручну.
У планах майстрині – перехід від дрібних аксесуарів до великих форм. Вона прагне створювати вишукані сукні з повітряних тканин, прикрашені авторським ручним шиттям, тренуючись поки що на повсякденних речах, як-от джинси чи блузки.
Окрім професійної реалізації, творчість стала для жінки дієвим інструментом психологічного відновлення. Робота з голкою та намистинами допомогла їй подолати стрес від війни та переїзду. Тепер Тетяна допомагає іншим переселенцям, проводячи майстер-класи, де мистецтво слугує своєрідною терапією для емоційного зцілення.
