У столиці закривається мистецький простір, який став майданчиком для десятків дебютних проєктів і живого діалогу між митцями та відвідувачами. За два з половиною роки існування “Кут” провів 37 виставок і став важливим осередком для розвитку молодої української сцени.
Галерею заснувала художниця Поліна Піскурьова, відкривши її на вулиці Архітектора Городецького в період, коли після початку повномасштабної війни в мистецькому середовищі посилилась потреба у вільних лабораторних просторах.
Як виник “Кут” і що він дав спільноті
Піскурьова згадує, що на створення галереї її наштовхнули кілька чинників — від бажання підтримати молодих художників до випадковості, яка подарувала сам простір.
“До того, щоб створити мистецький простір, мене привело багато різних факторів: повномасштабне вторгнення, бажання підтримати молоде мистецтво, але й також те, що цей простір звалився мені на голову”, — розповіла вона.
Перші виставки були спонтанними, із творів знайомих художників. Згодом з’явився відкритий відбір. Багато молодих митців, які не мали можливості експонувати свої роботи в інституціях, подавалися на двотижневі експозиції, що дозволяло вмістити якомога більше проєктів.
Окрім виставкової діяльності, у просторі діяла й “Читальня” — щотижневі зустрічі, присвячені авторам Розстріляного відродження. Проєкт існував близько року, після чого кураторка зосередилася на виставках.
Спільнота, експерименти та свобода формату
“Кут” став неформальним майданчиком для кураторів-початківців, які тут робили перші виставки, проводили дискусії й публічні події. Простір з його особливою архітектурою — сходами, кутами та фактурами — вимагав винахідливості, а інколи й сміливості у роботі з експозицією.
“Кут дійсно був нещадний простір… Але хіба не в цьому найбільше задоволення — подолати складний простір?” — зазначає художниця.
Саме камерність і домашність стали однією з ключових ознак “Кута”. Тут було легко поспілкуватися з митцем, обговорити роботи за чашкою чаю або навіть на подіях на кшталт “млинці з художником”.
Водночас Піскурьова визнає, що найскладніше було привабити тих, хто зазвичай далекий від мистецького середовища. Вона переконана, що саме в таких живих діалогах народжувалося ключове — розуміння сучасного мистецтва й спільного досвіду часу.
Чому простір закривається
Рішення про завершення роботи “Кута” було непростим. Художниця зізнається, що обдумувала його близько пів року.
“Я вклала багато любові й свого ресурсу в це місце… Причина досить проста — треба платити оренду. За час існування ‘Кута’ мені не вдалося знайти сталого фінансування”, — пояснила вона.
Піскурьова додає, що хоче рухатися далі та шукати нові формати співпраці з митцями. Попри закриття локації, вона продовжує стежити за митцями, що працювали в “Куті”, та планує нові проєкти.
Закриття “Кута” не лише підсумовує важливий період для київської мистецької спільноти, а й залишає відчуття, що його енергія й ідеї продовжать жити в інших місцях і ініціативах.
