У перший день року Національний театр імені Івана Франка провів мовчазний жест пам’яті. Під час вистави у залі залишили два вільні місця – на згадку про подружжя науковців, які торік мали бути серед глядачів, але загинули під час російської атаки на столицю.
Олеся Сокур і Ігор Зима були давніми прихильниками театру. Саме на 1 січня 2025 року вони планували побачити постановку “Наталка Полтавка”. Життя обірвалося раптово, але їхню присутність у театрі вирішили зберегти символічно.
“Ми не знали всіх їхніх мрій. Не чули всіх їхніх розмов. Не бачили, як вони сміялися на кухні вранці. Але ми відчуваємо втрату так, ніби стоїмо у їхній порожній квартирі, де все на своїх місцях – тільки їх немає. Вічна пам’ять Олесі та Ігорю. Двом закоханим чия присутність була світлом, а тепер стала темрявою”.
У театрі наголошують: це не просто данина поваги конкретним людям. Це спроба зберегти пам’ять про цивільних, чиї життя зламала війна, і показати, як тонко культура реагує на втрату.
Атака, що забрала життя
Трагедія сталася вранці 1 січня 2025 року, коли Росія атакувала Київ безпілотниками. Уламки збитих дронів падали в різних частинах міста. Найбільше постраждали Печерський і Святошинський райони.
У центральній частині столиці пошкодження отримали 17 будівель. Серед них – офісні приміщення, будівля Національного банку, освітній заклад, а також житлові будинки, де були зруйновані понад 250 квартир.
На Святошині зафіксували ушкодження багатоквартирного будинку, дев’яти автомобілів, трамваю і трамвайної колії. Саме під час цієї атаки загинуло подружжя науковців – нейробіолог Ігор Зима та його дружина, біологиня Олеся Сокур.
Два порожніх крісла у залі театру стали нагадуванням: історії людей перервані, але їхню пам’ять можна берегти – у слові, у мистецтві, у тиші, яка промовляє більше за гучні промови.
