Один із найвідоміших майданчиків торгівлі столиці переживає складні часи. Житній ринок стрімко втрачає покупців, частина павільйонів закрита, а майбутнє об’єкта знову опинилося в центрі дискусій столичної влади та громади.
Боротьба за формат: оренда, реконструкція чи повна зміна функції
Про Житній ринок у Києві говорять регулярно, але визначеності немає. Для одних це має залишатися класичною торговельною локацією. Інші пропонують модернізацію або навіть трансформацію на бізнес-центр чи великий супермаркет. Сценарії різні, проте всі вони свідчать: об’єкт на перепутті.
Спроба здати ринок в оренду навесні 2024 року завершилася скандалом. Аукціон з початковою ціною лоту майже 2,5 мільйона гривень зупинили за кілька днів до старту через хвилю суспільного обурення. Активісти заявили, що подібний крок фактично означає приховану приватизацію і неминуче призведе до зникнення ринку як міського простору.
Попри протести, міська влада повторювала: рішення щодо майбутнього ще попереду. Після обіцянок провести громадські слухання чиновники повернулися до теми лише наприкінці року. Інвестфонд представив свою концепцію оновлення ринку, а ідея оренди знову стала предметом обговорення.
Сьогоднішня реальність: менше торгівлі, більше пустих площ
Стан ринку нині контрастує зі спогадами про часи, коли тут завжди було людно. З тильного боку будівлі територія виглядає покинутою. Колишні павільйони знесені, нових об’єктів не з’явилося, а ділянки заростають бур’янами. Інфраструктура навколо потерпає від зношеності: потрісканий асфальт, сміття, занедбані стіни.
Центральний вхід символічно відображає загальний стан – зношені двері та непрезентабельний вигляд зустрічають відвідувачів ще до того, як вони потраплять усередину.
На першому поверсі частина прилавків пустує. Продукти є, але продавців небагато, а покупців ще менше. У торговельних рядах поряд з м’ясом, салом та молочною продукцією можна побачити кілька великих точок зі східними солодощами, фрукти, мед. Рух покупців слабкий, і контраст з колишніми чергами відчувається особливо гостро.
Другий поверх: відчуття порожнечі
Найбільше занепад помітний на другому рівні. Тут колись працювали продавці промислових товарів, одягу та взуття. Сьогодні більшість площ зачинена. Підприємці пояснюють: працювати стало економічно невигідно. Окрім податку за торговельне місце, що сягає 2,5 тисячі гривень на місяць, додаються інші обов’язкові платежі. У підсумку це близько п’яти тисяч гривень щомісяця – і не кожен здатний витримати такі витрати за умов падіння попиту.
До фінансових труднощів додається невизначеність. Люди, які торгують роками, не знають, якою буде доля об’єкта, хто ним управлятиме і чи залишаться вони тут завтра. Це підриває довіру і прискорює відтік орендарів.
Хронічні проблеми управління
Протягом останніх років ринок поступово втрачав позиції. Капітальні інвестиції майже не здійснювалися, модернізація відкладалася, а менеджмент не пропонував нових моделей роботи. Накопичувалися збитки, а стратегічне бачення не з’являлося. У підсумку Житній почав нагадувати занедбаний історичний об’єкт, якому дозволили повільно згасати.
Сьогодні це вже не лише питання торгівлі. Йдеться про міський простір, який може або отримати новий шанс, або остаточно втратити свою ідентичність. Вибір, схоже, доведеться робити дуже скоро.
