У Києві вперше за багато десятиліть обстріл призвів до ушкодження національної святині. Масована атака на столицю у ніч проти 24 січня залишила свій слід і на території Києво-Печерської лаври, об’єкта всесвітньої культурної спадщини.
Основний удар прийшовся на корпус № 66 — саме тут розташований вхід до комплексу Дальніх печер. На стінах пішли глибокі тріщини, частково обсипалася штукатурка. Під землею — стародавні галереї, яким понад тисяча років, лишилися неушкодженими, але ризики залишаються. У корпусі № 67 — Аннозачатіївській церкві — також пошкоджено штукатурне покриття.
“Працюють архітектори, які розрахують збитки від ймовірного вибуху шахеда. Під нами знаходяться галереї Дальніх та Варязьких печер, яким тисяча років. Вони страждають від вибухів. Ця сейсмічна загроза є чи не найбільшою, оскільки печери викопані вручну у крихкому ґрунті”, – пояснює генеральний директор заповідника Максим Остапенко.
За словами Остапенка, останній раз лавра зазнавала ушкоджень від воєнних дій ще у період Другої світової війни. Сучасна війна принесла загрозу не лише місту, а й духовній спадщині, яка формувалася століттями.
Ситуація із збереженням культурних цінностей залишається напруженою. Україна втратила або пошкодила 1640 пам’яток з початку повномасштабної війни. Заступник міністра культури Іван Вербицький наголошує:
“Загалом 1640 пам‘яток знищено та пошкоджено під час російського вторгнення. Україна закликає допомогти захистити ці світові пам‘ятки. Також пам‘ятки зберігаються неналежним чином через відсутність опалення та електроенергії.”
Окрім безпосередніх ушкоджень, чималу загрозу становлять вибухові хвилі та сейсмічні поштовхи. Особливо вразливими є підземні печери, які зберігають свої таємниці вже тисячу років, і можуть не витримати нових потрясінь.
У той час, як фахівці рахують збитки і шукають рішення для збереження святині, суспільство та міжнародна спільнота вкотре звертають увагу на те, наскільки беззахисною залишається культурна спадщина під час війни.
Києво-Печерська лавра вистояла століття. Чи зможе вона пережити чергову загрозу, залежить не лише від архітекторів і реставраторів, а й від зусиль світової спільноти.
