Попри активні зміни останніх років, у повсякденному житті столиці російська мова продовжує мати значний простір, про що розповідають письменниця Євгенія Кузнєцова та заступник керівника Секретаріату уповноваженого із захисту державної мови Сергій Сиротенко. За результатами опитування, 66% школярів послуговуються російською під час уроків, а в перервах ця частка підвищується до 82%.
Мовна ситуація в Києві: минуле і сьогодення
Зі спогадів Євгенії Кузнєцової, у роки її вступу до університету мовне середовище в Києві суттєво відрізнялося від сьогоднішнього. Вона згадує, як сприймала російську мову в офіційних ситуаціях як звичне тло й не надавала цьому значення, доки не почула здивування дідуся з приводу атмосфери в університеті.
«У приймальній комісії зі мною говорять російською. Я на це навіть не звертаю уваги – запам’ятала це, бо розказувала дідусеві, і він здивувався: “Оце в університеті Шевченка і російською?”».
У своїх розповідях вона додає, що під час навчання та на перших робочих місцях співбесіди українською не проводили, а персонал дитсадка, де вона працювала, використовував російську як основний засіб спілкування.
«Їду в маршрутці і думаю, чи сказати “На зупинці, будь ласка”, щоб на тебе обернулася вся маршрутка? Часто обираєш цього не робити, спокійно переходиш на російську, бо що тут такого?», – додає Кузнєцова.
Де сьогодні «гарантовано російська»
Письменниця зауважує, що низка сегментів у столиці й нині не відмовилися від російськомовного формату. Йдеться про бізнес-видання і глянцеві журнали, престижні магазини, ресторани та готелі, а також частину сфери послуг, зокрема заклади з російськими меню чи офіціантами, які обирають цю мову. На її думку, соцмережі та стендап проєкти теж часто тяжіють до російськомовності.
«Вже з’явилось багато україномовних робіт, бульбашка розширилась, все це здається прекрасним. Але всюди, де гроші – там гарантовано російська», – підкреслює Кузнєцова.
Київ: толерування російської та ситуативна українізація
Сучасні тенденції, як зазначає Сергій Сиротенко, демонструють загальне покращення позицій української мови в країні. Втім, Київ, за його словами, вирізняється відмінною динамікою: тут спостерігається повернення до звичних мовних практик, характерних для довоєнного часу, що проявляється у побутовому використанні російської.
«Українізація в Києві виявилася ситуативною і нетривалою, люди повернулися до російськомовної звички – Київ завжди був зросійщеним містом. У Києві нині спостерігається толерування російської мови. Вона перестала бути недоречною, як у 2022-2023 роках. Хоча рівень толерування російської нижчий, ніж до повномасштабної війни».
Він пояснює, що у 2023 році показники української мови підвищилися через реакцію на російську агресію, але результати опитувань 2024 року засвідчили зворотний рух. Через це, на думку Сиротенка, держава та освітня система вимушені активніше втручатися, щоб коригувати процеси самоукраїнізації.
Українська як соціальний маркер
Кузнєцова звертає увагу на те, що мовна поведінка у столиці нерідко стає критерієм під час знайомств або першої оцінки нових людей. Вона описує ситуації, коли характеристика співрозмовника для її сестри починається саме з позначення його мовної звички.
«Характеристика нових знайомих у розмовах із сестрою часто починається зі слів “Балакає по-українськи!”. А україномовність здається достатньою підставою для глибокої дружби».
Попри це, письменниця визнає, що процеси поширення української розвиваються стрімко, але не обходяться без складнощів. Її слова відображають одночасно позитивні зрушення і високу ціну, якою вони супроводжуються.
«Ніколи не думала, що доживу до такого становища української, яке бачу зараз. Краще б цей поступ сповільнився на пару поколінь, і Україна за такий екстерн не платила б так дорого».
Хто така Євгенія Кузнєцова
Серед її творчих робіт – романи «Спитайте Мієчку», «Драбина» та «Вівці цілі», а також нонфікшн-книга «Мова-меч. Як говорила Радянська імперія». Роман «Драбина» отримав звання книги року BBC у 2023 та потрапив до короткого списку премії Angelus у 2025. Вона також є авторкою тексту цьогорічного Радіодиктанту «Треба жити!».
У підсумку висновки Кузнєцової та представників мовного омбудсмена зводяться до того, що мовне питання в Києві охоплює ширший комплекс процесів – від культурних і соціальних до освітніх, і саме вони визначають мовне середовище міста та впливають на нові покоління.
