Стрілянина у Голосіївському районі Києва 18 квітня повернула в публічну дискусію питання, яке роками залишається неврегульованим на рівні закону. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко після події заявив, що громадяни мають отримати право на збройний самозахист і вогнепальну зброю.
Нині цивільні в Україні можуть легально купувати, зберігати й перевозити окремі види зброї, зокрема мисливську та нарізну, але не автомати й пістолети для широкого обігу. Водночас носити таку зброю більшості власників не дозволено, а застосування для самооборони можливе лише у визначених виняткових ситуаціях. Облік ведеться через Єдиний реєстр зброї, який почав працювати у 2023 році.
Проблема в тому, що правила досі базуються переважно на інструкції МВС, а не на окремому законі. Верховна Рада нинішнього скликання вже тричі поверталася до теми цивільного обігу зброї, але далі першого читання справа не просунулась. Депутати розраховують закріпити законом порядок, який фактично уже існує, і це також належить до євроінтеграційних вимог.
Частина власників зброї вважає, що парламент має піти далі – дозволити носіння зброї та чітко визначити правила її використання для самозахисту. У МВС говорять про готовність до діалогу з депутатами й громадськістю, але навколо права на короткоствольну зброю та її носіння залишається головна лінія суперечки.
Правила володіння зброєю
Термін “легалізація зброї” часто звучить у політичних і суспільних дискусіях, хоча сама можливість придбати частину вогнепальної зброї в Україні існує давно. Купівлю, облік, перевезення та використання регулює інструкція, затверджена наказом МВС ще у 1998 році.
Після початку повномасштабної війни цивільним дозволили використовувати вогнепальну зброю для спротиву окупантам. Також спростили отримання дозволу на володіння зброєю: тепер його можна оформити через “Дію”, додавши довідку про освоєння матеріальної частини зброї, медичну довідку, копії паспорта та адреси реєстрації.
Колишній очільник патрульної поліції Києва Юрій Зозуля пояснює, що після досягнення 25 років українець може придбати майже будь-яку зброю, окрім пістолетів та автоматів.
“Спектр того, що ти можеш купити, починається з помпової рушниці і закінчується достатньо великокаліберною снайперською гвинтівкою, яка б’є на понад два кілометри”, – зазначає Зозуля.
Власник повинен тримати зброю в сейфі, перевозити її розрядженою і з порожнім магазином. Носити із собою таку зброю заборонено, а застосовувати для самооборони можна лише для захисту житла, від озброєного нападника або під час групового нападу.
За даними Нацполіції, в Україні офіційно зареєстровано понад 1,1 мільйона одиниць зброї. Кількість незареєстрованої зброї точно не називають. У 2024 році МВС оцінювало її у 2 – 5 мільйонів одиниць, тоді як у вересні 2022 року йшлося про 2 – 3 мільйони.
Для врегулювання цієї частини обігу зброї держава запровадила декларування знайденої або отриманої зброї. Відповідний закон ухвалили у 2024 році. Проте механізм поки не став масовим: станом на кінець 2025 року громадяни задекларували лише 15 тисяч одиниць зброї та майже 8 мільйонів боєприпасів.
На цьому тлі поступово зростає кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї. За інформацією ОГП, у 2025 році було зафіксовано 821 такий злочин, серед них 187 умисних убивств. У 2021 році відповідні показники становили 300 і 41. Ще різкіше зросла кількість проваджень із застосуванням боєприпасів – зі 100 у 2021 році до майже 10 тисяч у 2025-му.
Зозуля звертає увагу, що попри значну кількість зброї, чітких правил її застосування поза мисливськими угіддями та тирами фактично немає. За його словами, патрульні фізично не можуть контролювати дотримання вимог перевезення, а дільничні та підрозділи контролю за обігом зброї – перевіряти правильність зберігання в кожного власника.
Депутатський варіант закону
21 квітня Ігор Клименко на зустрічі з журналістами уточнив, що має на увазі, говорячи про право громадян на вогнепальну зброю та збройний самозахист.
“Я хочу закон про цивільну зброю. Види зброї, карабіни, тобто мисливська, гладкоствольна, нарізна – це все треба класифікувати. І людина має пройти курс навчання, зокрема щодо безпечного поводження з цією зброєю. Це ціла система, інфраструктура. Зміни в кримінальне законодавство, визначення по самозахисту, тири, місця зберігання. Ми готові до цього діалогу”, – говорить Клименко.
Міністр зазначив, що вже обговорював тему з народними депутатами, а найближчим часом планує консультації із залученням громадськості.
Народний депутат Ігор Фріс повідомив, що під час цих консультацій мають узгодити остаточну редакцію двох парламентських ініціатив – законопроєкту “Про право на цивільну вогнепальну зброю” та змін до Кримінального кодексу і КУпАП.
Обидва документи Верховна Рада ухвалила в першому читанні 23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення Росії. Підготовка до другого читання тривала майже два роки, а з грудня 2023 року проєкти очікують розгляду в сесійній залі.
Депутати пропонують визнати право громадян володіти вогнепальною зброєю, але визначити конкретні категорії. Йдеться про травматичну, короткоствольну зброю, довгоствольні рушниці, нарізні карабіни та комбіновані зразки. Автоматична зброя має залишитися забороненою.
Для володіння дозволеними видами зброї громадянин повинен буде оформити посвідчення власника і переоформлювати його кожні п’ять років. Також не має бути медичних протипоказань, непогашеної судимості та адміністративних правопорушень протягом року. Зброю реєструватимуть у МВС і вноситимуть до Єдиного реєстру цивільної вогнепальної зброї, а майбутній власник муситиме пройти спеціальні курси.
Травматичну зброю, рушниці та карабіни пропонують дозволити купувати з 25 років. Нині, крім нарізних карабінів, ці види доступні з 21 року, але травматична зброя – лише для професій із підвищеним ризиком, зокрема суддів, прокурорів, адвокатів і журналістів. Короткоствольна зброя, як і зараз, залишиться доступною з 18 років тільки професійним спортсменам та нагородженим нею особам.
Через п’ять років після завершення воєнного стану депутати пропонують дозволити купівлю пістолетів людям від 30 років, які вже мають досвід володіння іншим видом легальної вогнепальної зброї. Носити із собою й надалі можна буде лише травматичну зброю та нагородні пістолети, інші види – тільки на полюванні, у тирі або під час спортивних змагань.
Власникам хочуть дозволити застосовувати зброю для захисту життя, здоров’я і власності у стані необхідної оборони або крайньої необхідності. Перед пострілом людина повинна буде попередити про намір застосувати зброю, а в разі влучання – викликати швидку допомогу та поліцію.
Спочатку депутати розглядали ширший перелік випадків для самооборони, зокрема насильницькі дії сексуального характеру, нападника з фізичною перевагою, особу, виявлену на місці тяжкого злочину, спробу заволодіння зброєю або напад тварин. В остаточній редакції від цих норм відмовилися, тому застосування вогнепальної зброї пропонується залишити лише для захисту житла, оборони від озброєного нападника чи групового нападу.
Суперечка навколо носіння зброї
“Остаточна версія відображає позицію МВС. Міністерство було категорично проти, зокрема, дозволу носити та використовувати пістолети”, – сказав нардеп Юрій Фріс.
За його словами, ще до повномасштабної війни один із тодішніх заступників міністра внутрішніх справ пояснював таку позицію ризиком зростання випадків застосування зброї поліцейськими, які бачитимуть озброєних цивільних. Чи змінилося ставлення керівництва МВС саме до носіння зброї, міністерство не повідомляло.
“В мене є великі сумніви, що чинний склад Ради підтримає будь-який інший законопроєкт. Маємо можливість доопрацювати чинний та вийти на драфтовий документ, який задовольнить одну частину людей, але не задовольнить іншу”, – вважає Фріс.
Найбільше суперечок викликає саме короткоствольна зброя – можливість купувати пістолети, носити їх і застосовувати для самооборони. Прихильники такого підходу, серед них Юрій Зозуля, кажуть, що заборона в сучасних умовах втратила логіку.
“Як аргумент, говорять про приховане носіння, але ринок зброї сьогодні такий, що приховано носити можна що завгодно. Навіть звичайний карабін AR-15 складається у рюкзак, і щоб привести його до бою мені потрібно 15 секунд. Можливо, логіка про приховане носіння мала сенс років 30 тому. Сьогодні вона цей сенс втратила”, – пояснює Зозуля.
На його думку, розширювати перелік дозволеної зброї без зрозумілих правил її застосування для самозахисту немає сенсу. Він нагадує, що для поліцейських такі правила прописані в законі “Про Національну поліцію”, тоді як для цивільних подібного законодавчого регулювання немає.
“Який сенс дозволяти ще й пістолет, якщо все одно не зрозуміло, як його застосовувати для самозахисту”, – каже Зозуля.
Окремо він пропонує запровадити цивільну сертифікацію власників зброї.
“Власник зброї має складати базовий іспит по стрільбі раз на рік. Так само, як колись власники автомобілів були зобов’язані проходити обов’язкове технічне обслуговування. Я би поклав цю функцію на бізнес, адже державі простіше контролювати тисячу сертифікованих інструкторів, ніж мільйон власників зброї”, – вважає Зозуля.
Народна депутатка Інна Совсун, навпаки, звертає увагу на те, що чоловік, який 18 квітня застрелив сімох людей у Києві, мав легальну зброю.
“Система надала зброю цьому чоловікові. Чому ми припускаємо, що в майбутньому зброю для захисту від поганих людей отримають лише хороші люди?” – каже Совсун.
Виконавча директорка Центру безпекових досліджень СЕNSS Вікторія Вороніна наголошує, що ключовим для безпеки є не стільки дозвіл на носіння чи застосування зброї, скільки зрозуміле регулювання всього її обігу.
“Саме врегулювання обігу зброї – частина євроінтеграційних зобов’язань України”, – наголошує Вороніна.
За її словами, Європейський Союз передусім турбує нелегальний ринок зброї та ризик її поширення за межі України.
Законопроєкт про цивільну вогнепальну зброю та зміни до Кримінального кодексу і КУпАП на сайті Верховної Ради мають позначку євроінтеграційних. Голова профільного комітету Сергій Іонушас у грудні минулого року просив уряд оцінити їхню відповідність зобов’язанням України перед ЄС, а віцепрем’єр Тарас Качка відповів, що обидва документи враховують європейські підходи.
Водночас Качка вказав на ще одну вимогу – Україна має встановити кримінальну відповідальність за незаконний обіг основних складових частин вогнепальної зброї.
Громадська думка залишається обережною
До початку повномасштабної війни ідея легалізації вогнепальної зброї для цивільних не мала підтримки більшості українців. Через це на президентських виборах 2019 року проти неї виступали і Петро Порошенко, і Володимир Зеленський. Верховна Рада у 2020 та 2021 роках також не підтримала ініціативи щодо закону про зброю та права цивільних на вогнепальну зброю.
Опитування Gradus Research Company у липні 2021 року показувало, що повністю або частково таку ідею підтримували 36% громадян, а не підтримували 52%. У вересні 2022 року дослідження тієї ж компанії вже фіксувало інший баланс: 43% респондентів були “за”, 41% – “проти”.
Влітку 2022 року Міністерство цифрової трансформації запитало українців у “Дії” про ставлення до вільного володіння пістолетами для самозахисту. Із 1,7 мільйона учасників опитування 58% підтримали цю ідею.
Останні дослідження показують обережніше ставлення. У спільному дослідженні Small Arms Survey та Центру безпекових досліджень СЕNSS наведені результати опитування січня 2025 року: вільне володіння вогнепальною зброєю підтримували 35% дорослих громадян. Водночас 80% погодилися, що володіння має бути обмежене окремими видами зброї, а 73% виступили за повернення жорстких обмежень після завершення війни.
